legioner: (Default)
 - Банковая так и не смогла доступным языком объяснить простым украинцам, почему депутаты должны завтра проголосовать за изменения в Конституцию. В итоге в публичной плоскости в информационной схватке перевес одерживают популисты и свидетели зрады, пока верующие Минстеця изображают всезнайство.

Тем не менее, по данным ЛІГА.net, завтра будет порядка 250 голосов "за". Разумеется, будет шоу с блокированием трибуны и прочими атрибутами парламентского веселья. Будут крики, будем шум - профессиональные патриоты будут поднимать себе рейтинги.

Что по сути. Завтра Украина сделает еще один шаг в рамках большой игры с союзниками против Москвы. Идея в том, чтобы укрепить позиции Украины и показать: вот, украинцы делают все ради мира, а россияне-таки варвары, которые не хотят мира в Европе. Задача в том, чтобы укрепить наши позиции в ЕС, когда там будут определяться с пролонгацией санкций. Мы должны добиться их продления, чтобы добить экономику России. Санкции - наше оружие. И, возможно, единственный шанс остановить варваров без войны "до последнего украинца". Это наша гибридная война, которую мы ведем в паре с США и странами ЕС.

Между голосованием в 226 голосов (минимум на завтра) и 300 (на поздний период) будет время, которое наша дипломатия должна будет эффективно использовать против России. У меня сомнения, что Павел Климкин способен это сделать. Но при поддержке Вашингтона есть шанс, что Евросоюз услышит Украину и позиция Германии меняться не будет (сейчас Берлин считает, что предпосылок для снятия санкций против Москвы нет).

Другими словами, мы должны обещать убийцам и варварам все, что только можно. Изменения в Конституцию ни к чему никого не обязывают, ведь все будет регулироваться законодательно. Мы ничем не рискуем, но сможем усилить свои позиции на переговорах в Евросоюзе. На нашем фоне миролюбивой и прагматичной страны все действия России будут выглядеть отторгающими. Это именно то, что нам нужно.

Что будет дальше - тяжело сказать. Срок минских соглашений истекает в январе 2016 года. К этому времени должны быть продолжены санкции. Как в этом случае поведет себя Москва в условиях жесточайшего кризиса? Появятся ли новые "черные лебеди" в международной политике? На самом деле никто ничего не знает.

Не слушайте популистов. Не слушайте Минстець. Не слушайте зраду и перемогу. Будьте прагматиками и трезво оценивайте всю игру. И требуйте от власти бороться с коррупцией. Не бойтесь звонить на горячую линию СБУ. Не давайте взяток. Пока идет большая игра, наша маленькая внутри страны должна быть не менее эффективной.

 
 
 
https://www.facebook.com/Zlobyn
legioner: (Default)
 Російський письменник Захар Прилєпін, який відзначається крайніми екстремістськими поглядами та ненавистю до України, раптом "прозрів". І написав у газеті "Известия" статтю, в якій, окрім звичних ксенофобських і антиукраїнських заяв, закликав росіян без ейфорії подивитися на нинішню агресію Росії проти України:

"Нерозумно недооцінювати: український народ, або серйозна частина українського народу, переживає те, що називається «пасіонарним вибухом». Коли ми говоримо про патріотичне почуття російських людей, про десятки тисяч ополченців, про гуманітарні поставки, в яких беруть участь багато і багато росіян, - треба віддавати собі звіт, що в Україні має місце те ж саме, але в набагато більш радикальніших і масштабніших формах. Україна, грубо кажучи, "пре". І основна причина - зовсім не горезвісне прагнення до Європи, до цивілізованих цінностей, комфорту і різноманітних свобод. Основна причина - це чітке і шалене усвідомлення боротьби з тією силою, що, як здається українцям, завжди тяжіла над Україною. Сила ця: Росія, росіяни. Вони відчули, що не просто пристрасно хочуть, але нарешті і можуть перемогти горезвісного «старшого брата» і призначити «старшим братом» себе. Хоча б в особі Новоросії. Тоді вікова мрія здійсниться: вони подивляться на це потворне, величезне, важке утворення зверху вниз. І, можливо, навіть посприяють розпаду цієї підлої держави, яка тисячу років присвоює їхню славу, їх державність, їх культуру. Заради такої справи можна пожертвувати багатьом і багатьом. Україна занадто довго чекала цього, вона, по суті, саме сьогодні відвойовує свій жаданий суверенітет, створює свою новітню міфологію.

Українці відчувають себе стародавніми греками, вони часто поводяться майже так, як поводилися росіяни в найстрашніші моменти нашої історії... Ставки їх не просто високі - вони абсолютні: Україна або повинна народитися, або пологи не відбудуться.... Ніякого розумного і раціонального виходу з цієї ситуації немає і не передбачається. Все, що росіяни можуть протиставити цьому, - здоровий глузд і відсутність шапкозакидування. Це тільки наші прогресивні діячі тремтять від того, що в Росії жахливий «патріотичний угар» і завтра тут настануть фашизм, погром і воронок поїде до «Жан-Жаку» ловити на виході клієнтуру.

Патріотичний підйом в Україні по відношенню до нашого (і навіть до "новороського") на десять балів, на тисячу децибел і на дві тисячі ват потужніше. На кожну нашу гуманітарну поставку вони роблять вдесятеро більше, скарбнички для зборів на ЗСУ стоять в кожному магазині, на кожному поштовому пункті і наповнюються щогодини. На кожного лікаря, що поїхав з Росії чи з колишніх республік СРСР лікувати і рятувати донеччан і луганчан, у них є п'ять своїх лікарів, які рятують бійців ЗСУ. На кожного добровольця - десять добрих молодців пана Яроша, який, як ми бачимо, взагалі не збирається припиняти війну. На кожного Остапа - свій Андрій, а батько Тарас взагалі не проглядається. На кожного Моторолу - свої «польові командири», нехай інколи і не настільки удачливі, зате вони завжди можуть сказати самим собі, що при взятті аеропорту втрати були: 1 кіборг до 10 ватник, і на цій нехитрій брехні заспокояться, адже кіборги все одно непереможні, дарма, що в Україні взагалі ніхто не знає, скільки кіборгів вони вже поховали, а головне - і знати не хочуть.

А українські жінки? За цей рік на просторах Мережі мені зустрічалися сотні і сотні войовничих, спраглих чужої смерті киянок і одеситок з вищою освітою, глибоко дорослих, більш ніж пристойних на вигляд - найвідоміші журналістки, співачки і телеведучі вимовляють там вголос таке, що в Росії не посміє сказати жодна їх місцева колега. На цьому тлі всі феміністські розповіді про те, що якби на чолі держав стояли жінки, не було б воєн, здаються жахливим брудом, жахливі....

Скільки завгодно можна кричати про те, що скоро вся Україна буде сидіти на припічку під Львовом, а Порошенка повісять свої ж, - Україну це тільки смішить: болю вона не відчуває, страху не має, бідності не лякається.

Зніміть хоч сто репортажів про те, що з сіл і сіл України мужики масово тікають до Європи і до Росії геть від воєнкомів, - свої 50 тисяч нового війська вони все одно зберуть. І це будуть, так, необстріляні молодики - але це, визнаємо, тієї ж самої породи молодики, що і росіяни-призовники на будь-якій нашій війні. Власне, вони росіяни і є. Були. Тому український солдат, як ми бачили в аеропорту і бачимо під Дебальцевим, воює навіть тоді, коли перебита чверть його підрозділу, а потім і половина, а потім і дві третини. Він воює, коли у нього немає харчування, немає зв'язку і коли всі офіцери виявилися дурнями, а інші ще й розбіглися. Те, що українці були у Вітчизняну другими серед усіх народів Росії за кількістю Героїв Радянського Союзу на душу населення, - треба пам'ятати, треба забити собі на згадку молотком. Це діти й онуки тих самих героїв і безстрашних солдатів - прямі їхні нащадки. Мало того, і серед бандерівців героїв було не менше, інакше як поясниш, що найсильніша армія в світі - Радянська, повоєнна, армію японську просто змела, а бандерівців ловила в лісах Западенщини роки два ще як мінімум - і так і не переловила до кінця. Але тоді до того ж ніякої Обама не обіцяв бандерівцям поставок озброєнь, інструктори НАТО не бродили за ними по п'ятах з слушними порадами і ніякі посли доброї волі не приїжджали до них з печивом та морквою.

Російські люди повинні у всій повноті усвідомити, з ким мають справу ополченці Новоросії, на кого всі ми дивимося зараз. Ми дивимося на своє ж дзеркальне відображення, що вирвалося на волю і зажило вільним, буйним життям. При зручних обставинах це відображення може розбігтися і своїм бичачим лобом так вдарить нам в лоб, що невідомо ще, чиї мізки залишаться на стіні. І мотивацій у цього дзеркального відображення куди більше - ополченцям потрібна всього лише свобода, а їх противнику потрібна помста за всю історію України відразу, за всю! І вже не важливо, чого там в цій історії вони собі довидумали і скільки зайвих століть приписали. Вся ця поблажливість на тему, що, мовляв, брати-хохли, ви самі заплачете, коли зрозумієте, що кишеня дірява, а Європі ви не потрібні, - шеляга ламаного не варта.

У труні вони бачили вашу поблажливість. Миру не буде".


http://expres.ua/news/2015/02/17/126584-spivec-novorosiyi-prozriv-ukrayinu-nashi-potugy-smishat-bolyu-vona-ne
legioner: (Default)

Плюсую:

 Первым делом надо понять, что стратегическая цель Кремля – сделать Донбасс рычагом российского давления и влияния на Киев изнутри Украины, причем на деньги самих украинцев. Таким образом, для достижения победы Киеву нужно ликвидировать две вещи: а) даже потенциальную возможность влияния Донбасса на украинскую политику, б) любые финансовые обязательства перед неподконтрольным регионом, способные подорвать экономику страны в целом. Причем сделано это должно быть предельно четко, ясно и безо всяких вариантов “договориться по-тихому”.

В случае вполне предсказуемого провала миссии Меркель и Олланда украинские власти должны объявить ультиматум: если в течение месяца (двух) украинский суверенитет над Луганской и Донецкой областями не будет восстановлен, и Киев не получит полагающихся репараций на их восстановление, то будет принято решение о признании независимости ДНР и ЛНР в ныне существующих границах. При этом важно уточнить, что назад эти территории могут быть приняты только вместе с Крымом.

На первый взгляд это, возможно, похоже на капитуляцию. Но в реальности дело обстоит ровно наоборот.

В Кремле такое заявление вызовет полное смятение. Непонятно будет даже как на него реагировать. Считать войну выигранной? Для самых отмороженных – да, возможно, именно так. Но главная задача Кремля – превращение Донбасса в “троянский конь” внутри Украины – будет полностью провалена. Содержание независимых ДНР и ЛНР, отрезанных от Украины, целиком ляжет на Россию. Восстановление разрушенного войной региона – тоже. Более того, Запад прекрасно поймет, что на такой шаг Киев пошел вынужденно, под давлением, поэтому санкции против РФ будут усилены многократно: Россию наверняка отключат от SWIFT. Для Москвы это чревато сплошными убытками, выгод для нее – ноль.

Конечно, Москва может пойти на продолжение наступления, объявив, например, что территория ДНР и ЛНР должна включать в себя территории Донецкой и Луганской областей целиком. Но продолжение боевых действий будет очень трудно объяснить даже российской публике: из войны за “освобождение” она уже по всем параметрам превратится в захватническую. Да и возможный захват новых территорий и городов принципиально ничего не изменит. Допустим, будет “независимая ДНР” на 20% больше нынешней. Для Кремля это будет лишь означать, что придется кормить на 20% больше людей. Военные победы не вернут непризнанные республики в состав Украины.

Да и как объяснить простым людям в России и Донбассе, что Кремль продолжает воевать с Украиной ради возвращения ДНР/ЛНР в Украину? Вроде бы год воевали за независимость против “проклятых укропов”, типа, завоевали ее, а теперь что? Снова воевать, чтобы вернуться в Украину? Тут даже самый ватный уберватник почешет затылок и поймет, что его дурят.

В общем, продолжение войны напрочь потеряет экономический, политический и идеологический смысл, начав доставлять Москве куда больше проблем, чем Киеву.

legioner: (Default)
Цікавий аналіз, з яким я згоден, бо теж відчував щось подібне:


 Беручись реконструювати (чи конструювати) можливі паралельні сценарії розгортання політичної кризи в Україні, подаю кілька застережень. У цьому тексті йдеться саме про можливі сценарії, які тією чи іншою мірою можуть відображати дійсність. Автор не веде мови про українське суспільство, яке зимою 2013-2014 рр. діяло у відповідності з своїми преференціями, і ніякою мірою не хоче нівелювати ролі та посвяти українського суспільства. Це текст не про епос, який розгортався на Майдані взимку 2013-2014 рр. Це текст не про трагедію, якою став Майдан взимку 2013-2014 рр. Це текст про політиків і їхні методи вирішення проблем. Про політиків наших і не наших.

Разом із тим хочу зазначити, що цей текст є результатом спільного аналізу ситуації разом з політичним аналітиком Антоном Борковським.

Тому одразу обумовлюю: цей матеріал стосується тільки можливих планів інших гравців.

А саме:

- Путіна чи режиму Путіна;

- Януковича чи режиму Януковича;

- Української політичної опозиції у її тогочасному стані;

- Колективного ЄС як політичного гравця;

- США як політичного гравця.

Щонайперше ми повинні окреслити для самих себе, які цілі були у всіх цих політичних гравців на середину 2013 року.

Завдання режиму Путіна чи, власне, Путіна

Далі багато тексту... )
legioner: (Default)
 Взято у Robin Fishur:
"Закарпатська файта у зоні АТО"

"Бійці 128 бригади зловили в зоні АТО сепаратистів.
- Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив.
- Десь го зловив?
- Туй на путьови.
- А се наш сепаратист вадь мацкальський?
- Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.
- Може узвідати, де суть го цімбори?
- Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє.
- Йдеме. Я попробую.
- Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?
- Что?
- Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш?
- Пішеш?
- Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?
- Іванов Іван Івановіч
- Не миригуй ня, бо точно тя дораз уєбу. Маєш метрику даяку?
- Что?
(чути звук удару у вухо)
- Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт?
(Пітьо помагає) - Па-ас-с-спо-орт
- Дякуву. (До сепаратиста) - Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш? Паспорт!
- Да. Вот в карманє.
- Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?
- Что?
(чути звук удару у друге вухо)
- Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?
- Оказав?
- Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.
- Заблудив?
- Ти што, дЕбіл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?
- Чєво???
(чути черговий удар у вухо)

…Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО:
Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество?
Де йдеш, до фраса? – куда вас черти нєсут?
Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность?
Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск?
Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы?
Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса.
Не миригуй ня – Ваши вопросы очень похожи на желание затянуть время или обмануть меня. Это не может не злить. Особенно на фоне всеобщей нервозности в зоне АТО.
Дораз тя уєбу – Вы вынуждаете меня применить к вам методы физического воздействия. Это претит моему мировоззрению, но Вы не оставляете мне других вариантов получения необходимой нам информации с Вашей стороны."
legioner: (Default)
 Веселий песецъ як завжди красави:



legioner: (Default)
 Польський інтернет-портал "Порт Європа" організував безкоштовний онлайн курс вивчення польської мови для українців та української для поляків. За словами автора курсу, редактора "Порт Європа" Якуба Логінова, таким чином вони хочуть сприяти подальшому зближенню поляків і українців. 

"Як показав Євромайдан, наші народи повинні триматися разом. Ми хочемо посприяти тому, щоб поляки вивчали українську мову, а українці – польську. Польська мова дуже схожа на українську, тому немає потреби користуватися у взаємному спілкуванні посередництвом англійської, а опанувати хоча б основами мови сусідньої країни - завжди цікаво і корисно", – цитує його Porteuropa.eu.

Для того, щоб почати вивчати польську мову, необхідно оформити підписку. На електронну пошту будуть приходити листи і безкоштовні навчальні матеріали.

Якуб Логінов використовував у курсі авторський метод, завдяки якому колись він сам вивчив українську мову протягом усього 4 місяців. На його думку, рецепт простий: оскільки 60% польських слів подібні до українських, достатньо вивчати тільки ті, які відрізняються. Окрім того, на курсі будуть наводити приклади типових для польської мови мовних конструкцій.

Наприклад, там, де в українській мові є суфікс пере- або - там у польському є prze-, польські літери ą i ę часто зустрічаються там, де в українській і російській є у (наприклад: зуб - ząb, дуб - dąb, вудка - wędka, тощо). Таких неформальних правил існує декілька, проте цього не вчать на класичних курсах польської мови, а саме вони найбільше допомагають у вивченні.

Курс складається з декількох уроків, які буде автоматично надіслано на адресу підписанта кожні 3-4 дні. Потрібно записатися на курс через формуляр на сайті.

Паралельно з тим, на порталі функціонує аналогічний безкоштовний е-курс української мови для поляків. Він був створений ще до подій Євромайдану, однак, як стверджує автор, Майдан і дальші події в Україні однозначно підвищили зацікавленість поляків у вивченні української мови. “Прогрес однозначний. Ще десять років тому в Польщі було переконання, що на пострадянському просторі немає альтернативи російській мові, якщо ідеться про її вивчення як іноземну. Тепер це вже розділилося навпіл: українська мова як іноземна вже нікого не дивує, вона стає привабливою. У Польщі постійно говориться про події в Україні в ЗМІ, є велика симпатія до України, а це принесло цікавий ефект – вивчати українську мову, принаймні її основи, стало в Польщі модно” – говорить Якуб Логінов.

Курсом може скористатися кожен українець і кожен поляк, навіть якщо він чи вона не має жодного відношення до сусідньої країни і не планує наразі екскурсії до Польщі чи України відповідно. Завдяки близкості наших мов можливе досить швидке оволодіння основами мови сусіда, що, до речі, також допоможе краще зрозуміти тонкощі своєї рідної мови. Для прикладу, багато поляків лише під час вивчення української  мови нарешті розуміють, у чому сенс різного запису “ch” і “h”, які в польській мові звучать однаково (як українське “х”), а їх українські відповідники звичать інакше (“х” і “г” відповідно).

Курси створені таким чином, щоб у найгіршому разі (для тих, хто не може приділяти вивченні мови багато часу) досягти того рівня, щоб безпроблемно розуміти сусідню мову. “А це вже прямий шлях до того, щоб поляки і українці вільно спілкувалися один з одним, кожен своєю мовою, як це є між поляками і словаками чи між українцями і білорусами” – говорить Якуб Логінов.

У планах – створення аналогічного безкоштовного е-курсу білоруської мови, як форма подяки для національно свідомих білорусів, котрі активно підтримували Майдан і АТО. 

- See more at: http://tvoemisto.tv/news/polyaky_stvoryly_bezkoshtovnyy_onlayn_kurs_polskoi_ta_ukrainskoi_66394.html?fb_action_ids=542470602553314&fb_action_types=og.likes#sthash.oC1LIUZK.dpuf
legioner: (Default)
 Стіну на російському кордоні таки поставлять.  
legioner: (Default)
Перша частина блогу:

9:05 Оперативные новости: Утром разбудил фирменный славянский будильник – взрывы снарядов. Весьма странно, что до сих пор народными средствами массовой информации мирному населению так и не объяснили, как вести себя на оккупированной территории. На которой, к тому же, ведутся полномасштабные боевые действия. Да ладно. Мы делимся информацией от бабушек, переживших ВОВ. Сейчас продолжается бой. Идет часа два уже. Самая большая радость — что я слышу бой, но не вижу. Километра 3-5 от меня. Однако 2-3 снаряда прилетело где-то рядом — оконные рамы затряслись. Среди работоспособного населения только одни разговоры — куда эмигрировать. Процентов 80 склонно уезжать в РФ. Единственная причина тому — наличие работы. Практически никто не хочет жить в РФ. Но народ выехавший в центр Украины — Киев и т.п., западную Украину — сообщают, что работы нормально оплачиваемой там практически нет.
Слышны продолжительные автоматные очереди. Периодические взрывы от миномётов. Странно. Я не служил, но уже на слух различаю калибр орудий, ведущих огонь. Самое безопасное пока — это автоматные очереди. Люди уже знают, где у них в квартирах несущие стены и залегают там на пол. Когда начинают работать 120-миллиметровые миномёты — это нужно слушать внимательно. Если стёкла от взрывов лишь немного позвякивают — можно сидеть дома, далеко. Если рамы начинают постукивать — это быстренько в подвал...
(Продовження тут: http://petrimazepa.com/ua/right-now.html )

Друга частина (постійно оновлюється станом на зараз):

Суббота, 14 июня.
09:32 Я выехал из города, чтобы встретиться с семьёй и принять решение как быть дальше. Мы несколько раз пытались это сделать по телефону. Но это решение на столько важное, что решили смотреть друг другу в глаза. А тем временем я расскажу о двух последних днях.
09:57 События я буду писать иногда не в правильной хронологии. Понимаете, здесь жизнь так закольцована, что не всегда помнишь, что и когда происходило. Только сегодня я узнал, что суббота. В городе день недели не имеет значения. Воскресенье ничем не отличается от среды. Час назад позвонил маме. Абонент не в зоне сети. У меня похолодело внутри. Я не останавливаясь всё набирал и набирал. Дозвонился. Это особенность связи в Славянске. Если говорят, что не в сети — не всё потеряно, набирайте. Она сказала, что вечером немного стреляли но не бомбили и ей удалось выспаться. Ей, на словах, жена пересказала о ролике на СТБ и так, сегодня утром, мама узнала о моих записках. Её реакция было однозначная: сынок, и что теперь с тобой будет. Я попытался её успокоить, что там нет ни политики, ни агитации… Мы меняемся. Мы с опаской стали относиться ко всему происходящему вокруг. Переживание за жизнь стало основным. Это состояние давит так сильно, что иногда вообще перестаёшь думать о будущем. Есть только сегодня, только сейчас... (читати далі тут:
http://petrimazepa.com/ua/right-now-part-2.html )
legioner: (boy)
Вітаю всіх з найбільш вірним результатом виборів. З усіх запропонованих кандидатів - Порошенко найкраща кандидатура. Як бонус - вибори показали, що Янук та Юля взаємно аннігілірували один одного. Таким чином - в Україні розірване зачароване коло взаємної боротьби криміналізованих імпортерів з експортерами та на арену виходять виробничники.
legioner: (boy)
Що таке Україна?
Це коли футбольні фани різних клубів забувають принципову ворожнечу і стають Великою Армією Обурених і від того стає страшно гопнікам в погонах і без.
Це коли духовний лідер мусульман передає вітання і слова поваги духовном лідеру Греко-Католиків.
Це коли знаменита актриса із безмежно добрими очима кличе дружин, матерів і бабусь стати перед силовиками, аби матері кликали своїх дітей у формі схаменутись і перейти до людей.
Це коли затриманий за заворушення, на псевдо суді, перед перспективою 15 років тюрми молодий чоловік надиктовує друзям недописану дитячу книжку!
Це коли мер міста гарантує постраждалим , що їх будуть цілком безпечно лікувати за 600 кілометрів від місця битви, якщо в столиці лікарям бракує совісті, серця, сміливості...
Це коли бійці внутрішнії військ із вдячністю що їх заблокували і вони не їдуть воювати з власним народом, виносять блокуючим дрова...



Це коли незрячі люди із поводирем тримають тацю із канапками і пригощають протестувальників - вони також допомагають, вони також корисні!
Це коли маленька красива дівчина-актриса із шаленим вогником в очах розповідає як вона боронила на Грушевського людей від нелюдей. А в неї, маленьку, що сиділа на ліхтарному стовпі, бикота у формі кидала гранати.
Це коли власники вогнепальної зброї прозоро натякають очільнику ОЗУ МВС - дядько не засіваю бурю - жнивам не зрадієш.
Це коли мешканці за одну ніч організовують дружини самооборони і відловлюють посеред міста завезених бандитів.
Це коли моя дитина подивившись новини зустрічає ранком після нічної зміни питанням: "Тато хто напав на наш Майдан?" і проводжає словами "Ти на Майдан чи на роботу?"
Я не знаю скількох із нас посадять, поб‘ють, викрадуть (чи Боже Борони гірше). Я не знаю візьме гору народ саме зараз, чи це буде трохи згодом.
Але не перемогти він не може. Нас усіх Господь (байдуже яким іменем хто його називає і як до нього звертається) вже поцілував у тім‘ячко.
Бо Україна, це коли ти до нестями ненавидиш державну машину, але до сліз любиш усіх цих неймовірних людей.

Віталій Гайдукевич.

Profile

legioner: (Default)legioner

August 2015

M T W T F S S
     12
3456789
10111213141516
171819 20212223
242526272829 30
31      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:40
Powered by Dreamwidth Studios